Holota T.S.

Positive Elementarization of Conceptospheres SOCIOPOLITICAL and ONTOLOGICAL in Poetic Texts of Oleksiy Dovgy (based on the material of the poetry collection “Touches of the Lightning”)

The aim of this article consists in demonstrating the phenomenon of positive elementarization through conceptospheres of SOCIOPOLITICAL and ONTOLOGICAL in the poetry of Oleksiy Dovgy. Based on the material of the author’s collection of quatrains, the purpose of this paper is focused on textual evidence. Furthermore, among the concepts distinguished in the article, it is to be underlined that philosophical and social conceptual notions are predominant in the analyzed poetry collection. Also, as a result of linguopragmatic and conceptological research, it has been concluded that the poetic form of quatrains does not enable to abstract oneself from the analysis of the context of each particular textual example. If exclusively linguistic analysis had been applied in this investigation, it would not have revealed any significant information concerning the idiostyle of O. Dovgy.

Key words: concept, ontology, sociopolitical, quatrain, conceptosphere.

Голота Т.С.

Позитивна елементаризація концептосфер СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО та ОНТОЛОГІЧНОГО в поетичних текстах Олексія Довгого (на матеріалі поетичної збірки «Доторки блискавки»)

В поезії Олексія Довгого імплементований цілий ряд як філософських, побутових, так і суспільно-політичних концептосфер, оскільки за своє життя, автор зумів акумулювати й уміло поєднати в своїй поезії чимало аспектів людського існування. У своїх поетичних текстах, він зібрав увесь життєвий досвід і мудрість, аби на побутовому рівні, використовуючи народну українську мову без нагромадження наукової термінології, вербалізувати філософські концепти, серед яких одне з найперших місць посідає ОНТОЛОГІЯ. Для того, щоб детермінувати це базове філософське поняття, слід звернутися до Філософського енциклопедичного словника (ФЕС), в якому знаходимо: «онтологія – філософське вчення про буття як таке» [Шинкарук 2002, с. 449]. Проте, беручи до уваги той факт, що наше дослідження більше корелює із філологією, вважаємо за необхідне долучити також Літературознавчу енциклопедію, за якою, онтологія – це вчення про буття, базовий компонент класичного світосприйняття. Термін, який був запроваджений Р. Гокленієм у «Філософському лексиконі» 1613 р. та І. Клаубергом у 1656 р. [Ковалів 2007, с. 154].

Виходячи з позиції, що онтологія вивчає БУТТЯ, слід також чітко окреслити, що саме позначає термін «буття». Згідно з тим же ФЕС, буття – це термін, що має чотири основні значення. 1) Синонім існування, котрий виражається граматичною і логічною зв’язкою «є». 2) Визначене буття, «ось це», існуюче «тут» і «тепер». 3) Безпосередня дійсність, ще не роздвоєна на явище і сутність: з неї починається пізнання. 4) Протилежність свідомості, тобто одна з частин опозиційної пари «буття» і «свідомість» [Шинкарук 2002, с. 68-69]. Так, збудувавши термінологічний базис для нашого дослідження, варто наголосити на тому, що безпосередніх філософських термінів у поезії О. Довгого – мінімальна кількість, адже їхню експлікацію слід шукати в контексті, в межах якого відбувається комунікація між поетом (адресантом) та реципієнтом, читачем (адресатом). Звідси, необхідно завважити, що лінгвістичним підґрунтям дослідження буде лінгвопрагматика та концептологія, оскільки специфіка поетичних текстів О. Довгого не дозволяє виходити за межі контексту при лінгвістичному аналізі. Поетичний жанр, обраний письменником, дає можливість дослідникові звертати більш пильну увагу на мовленнєві деталі та загальний творчий дискурс кожного із невеликих за розміром поетичних текстів – чотиривіршів.

Фокусом нашого дослідження є перший том збірки текстів О. Довгого, який названий «Доторки блискавки». Наприклад, у поетичному тексті «Так просто в небі ластівка літа…» (Довгий 2009, с. 16), поет вербалізує онтологічні концепти ЖИТТЯ та ЗЕМЛЯ: Так просто в небі ластівка літа // Її життя – небесна висота. // Людина ж тільки здійметься у небо – // Уся Земля до неї прироста. Із наведеного зразка помітно, що окремо проаналізовані онтологічні концепти не відіграють настільки важливої ролі самостійно, проте, якщо вони проаналізовані в загальному контексті чотиривірша, то їхня концептуалізація набуває змісту. Також, актант «людина» відіграє ключову роль як медіатор між НЕБОМ та ЗЕМЛЕЮ, а тому онтологічний дискурс є фактично засадничим у поезії О. Довгого, оскільки антропоморфне БУТТЯ в ній поєднане з НЕБЕСНИМ, позбавленим ЛЮДСЬКОГО, проте домінантним у порівнянні з ЗЕМНИМ.

Як уважає А.Ф. Андрусь, предметом пошуку у сучасній когнітивній лінгвістиці є найбільш суттєві концепти, які вибудовують КП і виступають головними рубриками його членування. До них, у першу чергу, належать: простір, час, життя, смерть, свобода, воля, число, істина, правда, знання тощо. Зі сказаного стає очевидним, що вираження концепту – це вся сукупність мовних і немовних засобів, які прямо або побічно ілюструють, уточнюють і розвивають його зміст [Андрусь 2011, с. 30].

Дихотомію КОСМІЧНОГО і ЗЕМНОГО, а отже й БУТТЄВОГО, можна простежити також у наступних рядках: Не знаю, хто чи що мене веде. // Але не знаю спокою ніде. // Душею рвуся в далину космічну, // А кров земна у венах аж гуде (Довгий 2009, с. 17). У цьому прикладі вартими особливої уваги є концепти СПОКІЙ, КОСМІЧНИЙ та ЗЕМНИЙ як приналежні до сфери ОНТОЛОГІЇ. Таким чином, автор експліцитно вказує на контроверсійну природу власного БУТТЯ: він водночас належить і ЗЕМЛІ, і КОСМОСУ, проте приречений існувати в проекції ЗЕМЛІ та страждати від відсутності СПОКОЮ, який співвідносний зі сферами ПОЗАЗЕМНОГО.

Справжнім зразком метафізичної поезії є текст «В житті не просто докопатись суті…» (Довгий 2009, с. 19): В житті не просто докопатись суті // У тимчасовостей на видноті, // Де істини лежать всіма забуті, // Лежать собі в буденній простоті. Концепти ЖИТТЯ, ІСТИНА та СУТЬ перебувають на ОНТОЛОГІЧНІЙ осі, адже вони є філософськими категоріями, розглянутими як давньогрецькими мудрецями (Платон, Аристотель), так і класичними німецькими філософами на зразок Г. Гегеля, А. Шопенгауера та Ф. Ніцше. Тим не менше, в цих рядках, О. Довгий концептуалізує буденність, простоту та побут, підкреслюючи, що саме там лежать забуті ІСТИНИ. Автор наголошує на тому, що СУТЬ як одна із засадничих понять ОНТОЛОГІЇ, є категорією, що належить площині СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВОГО, а не ВИСОКОГО. Позитивна елементаризація в цьому випадку концептуалізована філософськими термінами СУТЬ, ІСТИНА та ЖИТТЯ, завдяки яким, реципієнт абсорбує СЕНС, закладений поетом.

Черговим прикладом на підтримку гіпотези щодо позитивної елементаризації ВИСОКОГО в збірці «Доторки блискавки» є поетичний текст «В житті є завжди істина проста…» (Довгий 2009, с. 21): В житті є завжди істина проста. // Високий зріст іще не висота. // За все найвищі зернечка малі, // Що визрівають при самій землі. Базуючись на текстологічному матеріалі, слід зробити акцент на частотному вживанні словосполучення «проста істина», що підтверджує нашу теорію про поетичну стратегію О. Довгого елементаризувати складні ОНТОЛОГІЧНІ категорії. Так, у наведеному чотиривірші спостерігаємо експлікацію ІСТИНИ як ПРОСТОЇ в поєднанні із концептами ВИСОТА й ЗЕМЛЯ, що є субконцептами БУТТЯ та створюють горизонтальну вісь, концептуалізовану в бінарній опозиції ВИСОКЕ (НЕБЕСНЕ) – ЗЕМНЕ (ХТОНІЧНЕ). Отже, різноманітними мовними ресурсами О. Довгий намагається витворити філософський дискурс, в якому функціонують у гармонії ВИСОКІ категорії на ХТОНІЧНОМУ, СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВОМУ рівні.

Іще один чотиривірш О. Довгого «Це ще не все, що ти на видноті…» (Довгий 2009, с. 25), в якому репрезентовані категорії ПРОСТОТИ та ІСТИНИ, концептуалізує ОНТОЛОГІЧНІ поняття у поєднанні з ядерним концептом філософії кордоцентризму – СЕРЦЕМ: Це ще не все, що ти на видноті. // На світі цім є істини прості: // Усім ти виден будеш в тому, // Що мав на серці, а не на меті. У цьому поетичному тексті вміщена боротьба різних філософських підходів – кордоцентричного, властивого українським письменникам та філософам на зразок Г. Сковороди, та раціоналістичного, до школи якого входили такі видатні постаті, як І. Кант, Р. Декарт та Б. Спіноза. Відтак, діалектика СЕРЦЯ та МЕТИ (яка метафорично маскує поняття РАЦІО) стає центральною в семантиці поетичного тексту, адже, крім того, що автор укотре наголошує на простоті ІСТИНИ, важливим врешті-решт він визначає те, що на СЕРЦІ, а не в УМІ. Також, універсальний концепт СВІТ автор вербалізує як базову площину, на якій функціонують решта категорій.

Архетиповим є протиставлення БУТТЯ та НЕБУТТЯ, концептуалізовані у чотиривірші «У небуття ніщо не переходить…» (Довгий 2009, с. 53): У небуття ніщо не переходить, // Ніщо безслідно в світі не зника. // З людського праху дух майбутній сходить, // З глевких боліт тече жива ріка. Ядерним концептом виступає НЕБУТТЯ, яке є одним із репрезентантів антиномії БУТТЯ – НЕБУТТЯ, аналізованої вже протягом не одного століття філософами та філологами різних шкіл. Так, у наведеному прикладі знову спостерігаємо центрову вісь СВІТ, на якій закріплені концепти НЕБУТТЯ, НІЩО та ЛЮДСЬКЕ.

Одним із прикладів, у якому вербалізована концептосфера СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ є поетичний текст «Навчав Владика правити Владику…» (Довгий 2009, с. 93): Навчав Владика правити Владику: // «Щоб мати владу над людьми велику, // Добру й любові сотворяй молитву // Й стинай найвищі голови без крику». Наведений поетичний текст демонструє кореляцію концепта ВЛАДА із ДОБРОМ, МОЛИТВОЮ та ЛЮБОВ’Ю, які в літературі доволі нечасто поєднують в одних рядках. Концептосфера СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО вербалізована в площині позитивної елементаризації, завдяки якій, О. Довгому вдається поєднати непоєднуване та наближати до сфери НАРОДНОГО ті категорії, які традиційно вважалися ЕЛІТАРНИМИ.

Концепт НАРОД, приналежний до концептосфери СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ, вербалізований у таких рядках: Не визнання, не слава й нагороди // Ведуть завжди людину до висот. // Усі на світі почесті – то моди. // Їх може і не визнати народ (Довгий 2009, с. 191). У наведеному прикладі, вербалізований концепт НАРОД виступає в ролі певного мірила, завдяки якому автор має можливість оцінювати суспільні тенденції. Крім того, НАРОД перебуває у площині СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВОГО, що споріднює його із життєвою філософією О. Довгого, який у своїх поетичних текстах має за мету перенести ЕЛІТАРНЕ на рівень ПОБУТОВОГО.

Слід відзначити, що у мовній картині світу О. Довгого відбилися певні східні культурні тенденції, а зокрема традиції написання поезії, особливо рубаї. Дидактична стилістика текстотворення чотиривіршів дає підстави стверджувати, що автор збірки «Доторки блискавки» під час написання поезії використовував східну манеру стилізації, проте із властивим українській культурі та літературі кордоцентризмом. Таким чином, поєднавши дві різні культурно-стилістичні перспективи, О. Довгий витворює свою власну неординарну мовну картину світу, в якій концептосфера ОНТОЛОГІЯ, хоч імпліцитно, функціонує в повній мірі.

Згідно з позицією Н. В. Горбунової, простір є середовищем і одночасно засобом реалізації цінностей і значень культури, найдоступніших для вивчення. Тим самим культура має символічно комунікативну природу, оскільки процес збагнення особою смислових колів ініціює процес постійної комунікації цілісної культури суспільства й особистісної культури у структурі полімовного простору. Входження особи в соціо- і полімовний простір забезпечує наповнення особового мовного простору, розширюючи спектр комунікативної діяльності до безмежності [Горбунова 2009, с. 47].

Іще одним прикладом вербалізації концепта НАРОД є поетичний текст «Було так вічно, і так вічно буде – …» (Довгий 2009, с. 182), в якому концептосфера СУСПІЛЬНОГО протиставлена ЛЮДИНІ як лише певній одиниці НАРОДУ: Було так вічно, і так вічно буде – // Одна епоха іншу люто судить. // І страшно знати: жертвами трагедій // Стають народи, а не тільки люди. Таким чином, концепт НАРОДИ, вербалізований у граматичній формі множини, виконує об’єднувальну функцію, що перебуває в масштабній площині КУЛЬТУРИ. Базуючись на згаданому текстологічному прикладі, слід підкреслити, що традиція поетизації О. Довгого відзначена універсалізацією суб’єктивних авторських концепцій та поглядів на суспільні тенденції. Тим не менше, така художня концептуалізація дійсності є, скоріше, правилом, аніж винятком, оскільки різниця між художнім (ідіостилістичним) концептом та культурним надбанням, закодованим у мові фольклору, який є базисом народної мовної картини світу, полягає в тому, що поет суб’єктивно абсорбує інформацію і подає її у власній трансформації, тоді як народ сприймає дійсність крізь призму культурних патернів. Напрочуд, поет, а особливо модерний і пост-модерний, яким і є О. Довгий, позбавлений сприйняття реалій крізь традиційний та часто стереотипний культурний бар’єр. Автор концептуалізує життєві феномени крізь власний досвід, і, часто, не пропускає здобуте через народний дискурс. З іншого боку, українській літературі притаманна тенденція симбіозу ФОЛЬКЛОРНОГО та ІДІОСТИЛІСТИЧНОГО, що також є відмінною ознакою українського письменника.

Наступний текстологічний приклад, в якому вербалізована концептосфера СУСПІЛЬНОГО є текст «Лише дурний, немислячий народ…» (Довгий 2009, с. 243), в якому універсалізований концепт НАРОД виступає в ролі маркера узагальнення, або навіть евфемізованого метафоричного актанта, який вербалізований ув одній площині з ФОЛЬКЛОРНИМ символом – ПІСНЕЮ КАЛИНОВОЮ: Лише дурний, немислячий народ // Ллє в спеку воду на чужий город // І найсвятішу пісню калинову // Перекладає на чужинську мову. Наведений приклад ілюструє тезу про те, що концепт НАРОД у поезії О. Довгого вербалізований у вигляді універсалізатора, або евфемізму, за допомогою якого авторові вдається зекономити чимало мовних ресурсів на концептуалізацію ідей. Концептосфера ФОЛЬКЛОРУ або НАРОДНОЇ МУДРОСТІ також перебуває у парадигмі СУСПІЛЬНОГО, оскільки вона співвідносна з НАРОДОМ, що дає підстави наголосити на народницькій спрямованості О. Довгого, чий енергетичний імпульс завжди був присвячений філософії звичайних людей.

Отже, проаналізований текстологічний матеріал поетичної збірки «Доторки блискавки» О. Довгого дозволяє зробити декілька висновків: 1) поезія О. Довгого відзначена тяжінням до народної філософії, фольклору та вербалізації концептосфери СУСПІЛЬНОГО-ПОЛІТИЧНОГО, проте з очевидним фокусом на СУСПІЛЬНОМУ. Концептосфера ПОЛІТИЧНОГО у збірці «Доторки блискавки» нечастотна та імпліцитна, замаскована під СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВЕ; 2) концептосфера ОНТОЛОГІЧНОГО у збірці відзначена найчастотнішою вербалізацією в різноманітних граматичних, синтаксичних та прагматичних формах; 3) позитивна елементаризація ВИСОКОГО з метою розуміння ідей поета широким колом реципієнтів також є ідіостилем О. Довгого. Таким чином, мудрість, накопичена роками важкої розумової праці письменника, залишиться приносити користь шанувальникам його творчості.

Література:

Андрусь А.Ф. Онтологічний аспект концепту та основні підходи до його визначення / А.Ф. Андрусь // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2011. – № 9 (220). – С. 29-34.

Горбунова Н.В. Філософія розуміння як методологічна основа дослідження проблеми лексичного розвитку в полікультурному середовищі / Н.В. Горбунова // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Теорія та методика навчання та виховання», 2009. – Вип. 24. – С. 40-49.

Довгий О. П. Вибрані твори в 4-х томах. Том 1: Доторки блискавки: восьмивірші / О. П. Довгий. – К.: Український письменник, 2009. – 414 с.

Ковалів Ю. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 2. / Ю. Ковалів. – К.: ВЦ Академія, 2007. – 624 с.

Шинкарук В.І. Філософський енциклопедичний словник / В.І. Шинкарук. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.

Голота Т.С.

Магістрант Інституту філології у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка,

Вчений секретар Ради молодих учених Академії наук вищої освіти України, вчений секретар Українського інституту науки і культури

Holota T.S.

Master’s student of the Institute of philology in Taras Shevchenko National University of Kiev,

Academic secretary of the Council of Young Scientists in the Academy of Sciences of Higher Education of Ukraine, Academic secretary of the Ukrainian Institute of Science and Culture