Valeriia Vitryk

Pottery in Trypillia Culture style

In 2012, I graduated from Kyiv Industrial College (KMC), specializing in artist-performer ceramics. In the process of learning, we worked with clay - a material that is man for thousands of years. In selecting the theme of his thesis, I was guided by the following: try to reproduce ancient techniques of ceramic dishes without the use of the potter's wheel. I was most interested in the topic of "Trypilliai" which I think is very relevant today, like all other topics related to our history.

For examples of his work, I used the original dishes Trypillia culture with which I learned in the Science Founds of the Institute of Archaeology NAS where I held a practice, and I went to study further the process of restoration (some phases of work entrusted to me directly) trypillya dishes to love science restoration of the National Museum of Ukraine, repeatedly went to the Archaeological Museum and the National Academy of Sciences  where trypilian materials represented in the exhibition, auxiliary materials I had various scientific and popular science books, exhibition catalogs from Trypillia topics.

At the end I want to note that the direct manufacture of utensils for Trypilian motives prompted me to look at other works of ancient Trypillians we have contemplated as a finished thing and often thought to over the problems that arose before their creators in the process of manufacture.

Валерія Вітрик

КЕРАМІЧНІ ВАЗИ НА ТЕМУ ТРИПІЛЛЯ

У 2012 році я закінчила Київський індустріальний коледж (КІК) за спеціальністю художник-виконавець художньої кераміки. В процесі всього навчання ми працювали з глиною — матеріалом, який служить людині протягом багатьох тисячоліть. З найдавніших часів до сучасності вона є основою для створення багатьох речей, що оточують людину. Сфери її застосування бага тогранні: промислове виробництво й будівництво, виготовлення різних приладів і устаткування, матеріали для оздоблення будинків, прикрашання інтер'єрів, створення побутового начиння, інше, також з глини виготовляються високохудожні витвори мистецтва.

У нашому учбовому закладі високі вимоги до підготовки студентів, прискіпливо добираються навчальні завдання. При виборі теми своєї дипломної роботи я керувалася наступним: спробувати відтворити давні прийоми виготовлення керамічного посуду без застосування гончарного кола. Найбільш мене зацікавила тема "Трипілля", яка, на мою думку, є сьогодні дуже актуальною, як і всі інші теми, що стосуються нашої історії. Про Трипільську культуру до цього часу ведуться численні дискусій у наукових колах, нею цікавляться політиків, ідеологів, широкий загал. До того трипільська культура залишила нам у спадок надзвичайно різноманітні форми керамічного посуду та багаті традиції його орнаментації. Дослідники виділяють до 17 типів трипільського глиняного посуду і щонайменше десять типів орнаменту, які складаються у 18 схем.

Частину керамічних виробів трипільців можна розглядати як справжні мистецькі витвори. Зацікавило і те, що, на думку деяких дослідників, виготовляли керамічний посуд виключно жінки. Із глини виготовляли і жертовники, і моделі жител, і статуетки людей та звірів. Все це надихнуло мене на створення своєї дипломної роботи, в якій я спробувала також передати розмаїття форм і орнаментації одного з давніх народів, що жили на території України.

За зразки для своєї роботи я використовувала оригінальний посуд трипільської культури, з яким я ознайомилась у Наукових фондах Інституту археології НАНУ, де я проходила виробничу практику, а також я додатково ходила вивчати процес реставрації (деякі етапи робіт доручалися безпосередньо мені) трипільського посуду до відділу наукової реставрації Національного музею історії України, неодноразово ходила до Археологічного музею ІА НАНУ та НМІУ, де трипільські матеріали представлені в експозиції, допоміжним матеріалом для мене була різноманітна наукова та науково-популярна література, каталоги виставок з трипільської тематики.

Мені хочеться поділитися своїм досвідом та спостереженнями над процесом виготовлення речей. Якість керамічного виробу залежить від глини. Зараз процес цей дуже спростився, бо в магазині можна підібрати готову для замісу саме ту глину, яка потрібна для здійснення будь-якого задуму.

Для своєї дипломної роботи «Керамічні вази на тему «Трипілля» я вибрала декілька найбільш поширених, на мою думку, форм посуду як закритого, так и відкритого типу. В якості допоміжних засобів я використовувала  турнетку – це невеличкий столик, що вертиться на одній ніжці, інколи це пристосування називають обертовою дошкою або повільним гончарним кругом, дерев'яні лопаточки-стеки та качалки, залізні ножі та шпателі.

Посуд виготовляла за допомогою техніки спіралей. Адже цей метод виготовлення речей широко використовувався давніми трипільськими гончарами. Саме ним жінки виготовляли керамічний посуд, лише пізніше, з появою гончарного круга, подібне заняття перейшло до чоловіків. Виготовлення посуду за допомогою спіралей досить тривале за часом роботи і не дає великого розмаїття при створенні форм, в чому я переконалася особисто, бо вибрані мною форми були великими за розмірами. Перш за все формується дно, до якого поступово кріпляться стрічки, які виготовляються з глиняних джгутиків. Так поступово нарощуються стінки горщика. Треба заготовити кілька джгутів, щоб вони не так скоро висихали, руки при розкачування повинні бути вологими. Зберігались джгути в процесі роботи під вологою ганчіркою. Робота потребує повсякчасної уваги за консистенцією глини – не можна було допускати її пересушування.

Я, звичайно, знала про теорію виготовлення великих горщиків за допомогою мішка з піском, якому можна було надати задуману форму, але мною він не застосовувався. На виготовлення найбільшої вази у мене пішло більше тижня, звичайно я працювала не цілодобово. При цьому не можна було допустити, щоб глина майбутнього горщика пересихала, для цього в кінці кожного робочого дня обгортала зроблене вогким простирадлом з тим, аби вологи вистачило до наступного етапу роботи. Треба було слідкувати за формою виробу із-за можливої деформації, це все ж таки сталося, коли я виготовляла вазу з чітко окресленим ребром по тулобу, хоча мені і вдалося відтворити вибрану форму. Тобто речі між етапами роботи мали знаходитись у стані «абсолютного» спокою. Взагалі дуже важко досягти балансу на цьому, основному етапі роботи, бо в процесі виріб потребує підсушування, щоб не осідали стінки, і тільки після цього можна продовжувати подальше нарощування стінок виробу.

Наступна проблема виникла при роботі обробці зовнішньої та внутрішньої стінок посудини. Вона починається ще у ході нарощування стінок, весь час треба загладжувати внутрішню частину стінки, підтримуючи її рукою зовні, і навпаки, - коли обробляється зовнішня сторона.

Після того, як необхідні висота і контур форми були досягнуті, вироби просушувалися в закритому великому ящику до придбання ними твердого стану. Просушка навіть невеликих виробів вимагає декількох днів.

Коли основна робота була завершена, я зробила дошліфовку поверхні й все ж мені не вдалося досягти такої досконалості в обробці поверхні, як трипільцям. Можливо, не вистачило часу та терпіння. Взагалі, щоб виріб вийходив гладким, то для пом'якшення і загладжування поверхонь застосовують вологу губку, якою обережно перуть крупинки піску і злегка затирають западини і нерівності.

Тепер миску або вазу можна було декорувати. Орнамент наносився по розроблених  мною ескізах на поверхню ангобом

Як я вже казала, консистенція глиняної маси в процесі роботи повинна бути такою, щоб у результаті вийшов виріб з рівномірною вологістю, бо в іншому випадку виникає велика вірогідність його розтріскування при сушінні та випалюванні

Зараз значно спростився і процес випалу глиняних виробів, бо існують сучасні муфельні печі. Для того щоб глиняні посудини не потріскалися при випалі, їх найкраще попередньо прогріти. Проте мені не вдалося уникнути «втрат» - під обпалу тріснула одна з тарілок. Заспокоїло лише те, що її виготовлення було не найважчим.

На кінець хочеться зазначити, що безпосереднє виготовлення посуду за трипільськими мотивами спонукало мене по іншому подивитися на витвори давніх трипільців, які ми споглядаємо вже як певну готову річ і часто не задумуємося над тими проблемами, які виникали перед їх творцями в процесі її виготовлення.

Валерія Вітрик,

студентка кафедри історії України та музеєзнавства

факультету культурології  Київського національного університету культури і мистецтв