***
©2002-2006
Kolos
Corp.
E-mail
|
Курган-святилище “Цегельня”
Інститут Археології Академії
наук України
Запорізький державний університет
“Археологічні дослідження на Україні”
1993 р. стр.142
© Шилов Ю.О.
Влітку І992 р. Полтавська експедиція Лабораторії
охоронних археологічних досліджень при Міністерстві культуру України
дослідила могилу ''Цегельня” біля села Підлужжя Кременчугського
р-ну. Цей найбільший в окрузі курган розташувався в центрі групи
з 5 населених пунктів, яка простирається на 2 км вздовж першої надзаплавної
тераси лівого берега гирла р.Псла. Пам’ятка стояла на мису над ручаєм
у 3 заливному лузі ріки і мала 8-виду форму зі зверненою на ПнС
більшою половиною . Вершини здіймались над горизонтом на 7 і 3 м,
діаметром біля 60 і 40 м, довжина приблизно 120 м. Поли кургану,
крім ПнЗ, знищено кар’єром колишньої цегельні та ін., вершини пошкоджено
геодезичними знаками й кладовищем.
Розкопками виявлено 14 поховань енеоліту - бронзи,
1 серед-ньовічне та біля 10 поховань ХVШ ст.
З’ясовано, що первинному насипу передувало святилище
кінця раннього етапу середньостогівської культури /квітянської фази
ямної культури, за В.М.Даниленко/. Святилище складалось зі змієвидного
рівчака до 20х1,5х0,75 м та яйцевидої ями 1,7х0,95х1 м . Голову
"змії" спрямували до лугу на Пд, хвіст загнули на ПдС, а “яйце"
на Пн від хвоста. Уламки 4 корчаг /заввишки й діаметром до 60 см/
у заповнені головної частини свідчать про "кормління змії" - яке,
судячи з однакових форм посудин та типологіч-ного розвитку їхньої
орнаментики, відбувалось з певною /календарною/ періодичністю /протягом
4 або більше років /. Навколо святилища зібране біля 60 дрібних
фрагментів кераміки та 100 відщепів кремнію/ а також 2 гостроконечника,
3 скребки й уламок кинджала чи списа/, траплялись камінці /у тому
числі 2 невиразних розтиральника/ й уламки кісток /визначено 2 зуба
коня. Відсутність ям і вогнищ вказує на ритуальний, а не побутовий
характер знахідок.
Трохи згодом на ПдС від святилища вирили подібні
рівчак і яму - яку розмістили вже не біля хвоста а біля голови /теж
праворуч, ліворуч же розклали багаття. Орієнтація другого "змія"
протилежна попередньому, а разом вони утворили 8-подібну композицію,
якої дотримувались згодом всі наступні будівельники "Цегельні”.
У другому випадку між головою й хвостом розмістили /крім "яйця"/
ще й кенотафну могилу, зорієнтовану ПнС-ПдЗ. Її 4-кутні обриси й
розміри 2,4х0,7 - 0.9х0,3 м вказують на належність допостмаріупольської
культури. Первинний насип 14х0,6 м складався з довколишнього світлого
піщаного грунту.
З вершини насипу впустили поховання 2 нижньомихайлівського
/судячи з овальної могили та адарованного положення руки небіжчика/
або середньостогівського типу, вклавши померлого скорчено на правому
боці, головою на Пд. На колінах знайдено дерев’яну чащу яйцевидої
форми 24х6 см. Судячи з вертикальної прорізі у найбільш вузькому
краї, чашу носили на поясі. Поховання оточили кільцевим рівчаком
12-14х1,8х0,6м, який складався, напевно, з фігур двох змій. На Пд
між їхніми хвостами залишили прохід, а на Пн між головами встановили
дерев’яний стовп, принісши біля нього в жертву якусь дрібну істоту.
Жовтий пісок з рову розкидали всередині майданчика, а рів заповнили
мулом з сусіднього ручаю, округлу досипку 24х1,5 м зробили з суміші
мулу й піску. Вона майже перекрила попе-реднє святилище. На ПнС
впустили нижньомихайлівське п.З. Як і попереднє, його звершили у
позі адорації скорчено на правому бо-ці, але зорїентували схід.
Користування курганом було відновлено лише через
кілька століть, на пізньому етапіі ямної культури. При цьому кенотафні
по-ховання 4 і 5 перекрили двома антропоморфними досипками, оберненими
головою на Пд. Першу з них /тобто досипку 2/ супроводили дві яйцевидні
ями 3,6х2,8х1 1 1,6х1,2х0,6 м, які розташували вздовж її східного
боку й зорієнтували гострим кінцем у напрямі ії голови. У перший,
ближчий до ніг ями знайдено уламок черепа великої тварини, у другій
- сліди багаття. Груди й лоно досипки 3 відзначили двома гранітними
зернотерками до 40х27х13 см та менгіром чи ідо-лом /зберігся лише
уламок нижньої частини.
У напрямку головних виступів досипок 2 і 3, у
низині від вибірок для спорудження попереднього кургану звершили
п.6 /напевно ямне, недавно зруйноване/, перекривши його окремим
насипом 23х2,5 м.
Остання досипка 4 над пізньоямним п.7 об'єднала
обидва кургани й надала "Цегельні" оствточні 8-виді обриси. Як і
три поперед-ні будівельні горизонти, вона складалась з крихкого
"ядра" та щільного "панцира", для яких використували, відповідно,
піщаний грунт та чорноземний мул.
Всі наступні поховання впускали в завершену споруду.
Ранньокатакомбне п.8 та випростані пізньокатакомбні п.9 – п.1З розташували
вздовж східної поли, значна частина якої недавно зруйнована. На
більшій вершині виявлено підбійний кенотаф 14, який можна віднести
до КБК. Тут же знайдено 3 посудини зрубної культури, уламки ще 2
трапились біля меншої вершини. Слідів однокультурних поховань не
виявлено: у зрубний час "Цегельня" використовувалась, напевно, як
святилище.
Таким чином, пам'ятка функціонувала між серединами
ІV-П тис. до н.е. Вона відбила виникнення головного міфу аріїв /Ф.Кейпер,
1986/ про зародок новорічного всесвіту Валу, якого охороняв змій
Врітра /святилище та насип 1/, а також зародження вчення його про
змію Кундаліні, яка здіймаючись вздовж, хребта перевтілюється на
Іду й Пангалу /насип 1 та досипка 1/ Відомо, що обидві ці міфологеми
є архетипами, включеними жерцями з підсвідомої "ембріональної пам'яті"
Тому цілком закономірно виникли досипки 2,3 та 4 з символікою Праматері,
богині родючості /арійської Адіті?/.
<<<Back |