Tatiana Goshko
Analytical and technological studies of Trypillia Culture pottery
During the 2018 field season, an expedition to the Archeology Laboratory of the Faculty of History and Philosophy of the Kyiv Borys Grinchenko University conducted field surveys near the village Trypillya of the Obukhiv district of the Kyiv region. During the expedition, sampling of clay samples and studying of experimental products were provided. The main aims of this investigations were to establish local features of the preparation of building materials and the manufacture of pottery in the settlement of Trypillia Culture. Below are the results of these studies in different directions.
Key words: Trypillian culture, pottery, angobe, paint, analytical researches
Тетяна Гошко
Аналітично-технологічні дослідження кераміки трипільської культури
Під час польового сезону 2018 року експедиція НДЛ археологї історико-філософського факультету Київського університету імені Бориса Грінченка проводила польові дослідження біля села Трипілля Обухівського району Київської області. Під час роботи експедиції здійснено відбір проб глин та вивчення виготовлених з неї експериментальних виробів із метою встановлення місцевих особливостей приготування будівельних матеріалів та виготовлення керамічних виробів на поселенні трипільської культури. Нижче подано результати цих досліджень за різними напрямками.
Ключові слова: трипільська культура, керамічні вироби, ангоб,фарба, аналітичні дослідження
Глини у районі поселення Трипілля
Наразі у цьому районі Трипілля єдине поселення, в околицях якого вдалося знайти білу глину та мінерали для червоного пігменту. Ця глина залягає на значній глибині, а виходи на поверхню є лише на важкодоступних дніпровських урвищах. В глині трапляються окремі темно ж овті залізисті включення та конкреції.
Внаслідок проведених досліджень встановлено, що у цій місцевості матеріалом для трипільських гончарів, які хотіли б виготтовити мальований посуд, слугувала мергелиста глина. Мергель, як природний матеріал, містить 30-90% карбонатів (кальцит, рідше доломіт) і, відповідно, 70-10% глинистих частинок. У залежності від складу породотвірних карбонатних мінералів мергелі поділяються на вапнякові, доломітові, глинисті та кремнеземисті. На відміну від глини, з якою він дуже схожий, інтенсивно реагує на розчин соляної кислоти (шипить і виділяє вуглекислий газ CO2). Нанесення кислоти на шматочок породи з Трипілля супроводжувалося активним шипінням.
Проведений рентгенофлуоресцентний аналіз показав (див. таблицю 1) високий вміст кальцію. У мергелі присутня значна кількість дуже подрібненої черепашки та органіки.
Таблиця 1.
|
елементи |
Мергель |
|
Al2O3 |
9,332 |
|
SiO2 |
42,82 |
|
P2O5 |
— |
|
SO3 |
0,061 |
|
K2O |
2,279 |
|
CaO |
35,62 |
|
TiO2 |
0,629 |
|
Cr2O3 |
0,052 |
|
MnO |
0,055 |
|
Fe2O3 |
4,197 |
|
CuO |
0,02 |
|
ZnO |
0,026 |
|
Rb2O |
0,011 |
|
SrO |
0,127 |
|
Y2O3 |
0,002 |
|
ZrO2 |
0,021 |
|
Ag2O |
0,084 |
|
LE |
4,66 |
Зробити повноцінний аналіз керамічного тіста у нас нема можливості, бо використовуваний нами спектрометр трохи застарілий, тому ми можемо порівнювати кераміку з Трипілля лише за еталонами, котрі були зроблені з цієї глини й випалені в муфельній пічці при температурах від 400 до 1000°С. Адже глина однакового складу при однакових температурах набуватиме й однакового забарвлення. Еталонні зразки, випалені до температури 700—800°С та керамічні фрагменти мають приблизно однаковий колір. Таким чином, можна стверджувати, що керамічні вироби на поселенні випалювалися при температурах близько 700—800°С.
У білій мергелистій глині траплялися жовті конкреції, які теж проаналізовані. Їхній склад розміщений у таблиці 2.
Таблиця 2.
|
SiO2 |
30.13 |
|
SO3 |
15.07 |
|
K2O |
2.018 |
|
CaO |
8.236 |
|
TiO2 |
0.359 |
|
Fe2O3 |
30,91 |
|
ZnO |
0.074 |
|
Rb2O |
0.015 |
|
SrO |
0.1 |
|
Y2O3 |
0.003 |
|
ZrO2 |
0.02 |
|
Ag2O |
0.039 |
|
SnO2 |
0.012 |
|
PbO |
0.033 |
|
LE |
12.89 |
З таблиці видно, що вміст заліза набагато вищий ніж у білій глині. Тому при обпалюванні колір повинен бути червоним. При випалюванні ці конкреції набули яскраво теракотового кольору.
Таблиця 3.
|
Зразок 2тр |
Зразок 7тр |
|
|
Елемент |
% |
% |
|
Al2O3 |
18.6 |
15.18 |
|
SiO2 |
47.91 |
62.4 |
|
P2O5 |
1.106 |
— |
|
SO3 |
0.283 |
0.084 |
|
K2O |
1.708 |
2.016 |
|
CaO |
10.89 |
3.615 |
|
TiO2 |
1.544 |
1.183 |
|
Cr2O3 |
0.06 |
0.046 |
|
MnO |
0.734 |
1.931 |
|
Fe2O3 |
16.75 |
13.24 |
|
CuO |
0.069 |
0.055 |
|
Rb2O |
0.012 |
0.012 |
|
SrO |
0.142 |
0.09 |
|
ZrO2 |
0.087 |
0.059 |
|
Ag2O |
0.053 |
0.042 |
|
Sb2O3 |
0.035 |
— |
|
PbO |
0.009 |
0.008 |
Дослідження ангобів керамічних виробів з поселення Трипілля
З відібраної конкреції був приготований ангоб. Ангоб — це фарба на основі рідкої глини (тонкого помолу). Наносять його на поверхню керамічного сирого (невипаленого) виробу, аби надати колір, декорувати розписом та зміцнити структуру матеріалу. Отже, конкрецію розтерто в ступці та залито водою. Коли розчин відстоявся, глинисті часточки осіли на дно, зайву воду зціджено. Отриманий розчин жовтого кольору (ангоб) злегка підсушений і нанесений на керамічні пластини з білої глини.
За І.П. Красіковим ангоб наносився трипільськими майстрами на необпалений черепок після його лощіння й тільки потому посудина випалювалася при температурах 700—800°С. Після випалювання пігмент набув кольору темно червоної вохри. Колір ідентичний з тим, що на давніх розписах. Відбулося спікання і ангоб до рук не брався.
Рис.1. Трипілля 2018. Експериментальні дослідження ангобів
Висновок: ангоб для розпису трипільські майстри добували з жовтих конкрецій, які знаходили серед мергелистої глини.
Наступним завданням було відстежити послідовність нанесення ангобів та лощіння, поведінку ангобів при випалюванні.
1. Чи попередньо випалювали жовті включення (робили ангоб), а потім наносили на поверхню черепка й підлощували поверхню?
2. Чи наносили необпалений ангоб на поверхню черепка, а потім випалювали ?
На сиру поверхню глиняної пластини нанесені пташиними перами обидва ангоби (червоний, прокалений при 200°С та жовтий).
Після того, як ангоби підсохли, але ще залишалися трохи сирими, їх піддано лощінню. Червоний лощили в обох напрямках, жовтий — в одному. В результаті сліди, що лишив пензель на червоному затерлися, а на жовтому лишилися чіткими. Лощіння в одному напрямку не лишає суцільно залощеної поверхні. Те саме ми спостерігаємо на трипільській кераміці, де на ангобі видні лише залощені смуги, а не суцільно залощена поверхня.
Зразок був висушений на повітрі та досушений у сушильній шафі, а потім відпалений до 750°С у муфелі. В результаті обидва ангоби набули однакового кольору, на поверхні видні мазки пензля (рис. 1—2). Лощіння трохи потьмяніло.
Рис. 2. Трипілля 2018. Експериментальні дослідження ангобів та способів їх нанесення на поверхню керамічних виробів
Чорний (темно-коричневий) ангоб використовувався як контур для орнаменту з червоного ангобу. Під мікроскопом видно, що він складається із крупніших часточок, аніж червоний. Результат рентгенофлуоресцентного аналізу наведений у таблиці 3. Треба мати на увазі, що аналіз робився на поверхні, без спеціальної підготовки речовини. Поверхня розпису не суцільна, тому, ймовірно, аналізувалася й глиняна без ангобу поверхня.
Проте, присутність в складі марганцю може вказувати на те, що ангоб виготовили з болотної залізної руди.
Дослідження обмазки з площадки.
Обмазка з площадки за кольором — від жовтого до яскраво теракотового. Метою дослідження було встановити яка глина використовувалася для будівельних матеріалів. На перший погляд — це могли бути прості породи легкотопких глин. Такі породи залягають на поселенні на невеликій глибині, близько 0,5 м. Нанесення кислоти на шматочок породи супроводжувалося помітним шипінням. З цього зроблений висновок, що для будівництва використовували мергелистий суглинок.
Проведене експериментальне випалювання суглинку в муфельній пічці при температурах від 300°С до 900°С. Близький колір отримано за температур 400°С, 600°С та 800°С.
Експериментальні роботи зі створення зразків слідів роботи з нанесення ангобу-тла на поверхню посудини.
Використаний помазок із трави, пучок пташиного пір’я та щетинний пензель. Звичний для нас пензлик із тваринної шерсті лишає після себе або повністю зафарбовану поверхню, або густі паралельні мазки.
Рис. 3. Трипілля 2018. Експериментальні дослідження ангобів та способів їх нанесення на поверхню керамічних виробів. Нанесення ангобу жмутом трави
Завдання, що стояли перед майстром при нанесенні ангобу: 1 — швидко нанести ангоб не подряпавши поверхню. Тобто, пензлик має бути достатньо м’яким; 2 — глина — абразив, тому м’який пензель на великій площі буде швидко стиратися. До того ж широкий пензель буде лишати суцільні мазки. 3 — можна припустити, що для цієї операції використовувалася трава. Експеримент проказав, що пензель із сухої трави працює непогано, але на невеликій ділянці (рис.3). Проте забирає багато ангобу, який до того ж швидко висихає. Але суха трава кришиться та шкребе невисохлу глину.
Рис. 4. Трипілля 2018. Експериментальні дослідження ангобів та способів їх нанесення на поверхню керамічних виробів. Нанесення ангобу пером
Пучок пір’я теж не виправдав себе на великих площах (рис.4). Пера швидко злипаються й не дають таких паралельних слідів, як от на кераміці з Майданецького. Тут є сліди, що складаються зі штрихів з паралельних смужок завширшки з 10 мм. Схоже на плаский волосяний пензель (рис.5).
Рис. 5. Поверхня фрагмента керамічного вироба трипільської культури, вкрита ангобом з поселення Небелівка
На думку спадає щетина з кабана. Найбільш цінується щетина зі спинної ділянки. Вона товста, пряма, пружна й може досягати в довжину до 140 мм. З неї трипільські майстри могли робити пласкі пензлі для нанесення ангобу-тла. Щетина використовується переважно в олійному живописі. Такі пензлі відрізняються особливою пружністю і швидко вбирають фарбу. Тобто вони могли добре утримувати й важкий ангоб. Пензель зі щетини показав найкращі результати (рис. 6).
Рис. 6. Трипілля 2018. Експериментальні дослідження ангобів та способів їх нанесення на поверхню керамічних виробів. Нанесення ангобу щетиною
Рис.7. Небелівка 2014. Зразок мальованого посуду з ями 1
На трипільських розписах можна виділити не менш як два види пензлів. Один із коротким ворсом (щетинний), який дає приблизно прямокутний мазок. Інший схожий на такі, які використовують майстри петриківського розпису — з котячої шерсті — «котячка». Він дає мазок із дуже тонким закінченням. Постає слушне питання: із шерсті яких тварин трипільські керамісти-художники могли робити пензлі? З огляду на схожість трипільського та петриківського мазка, можна припустити, що трипільські майстри теж використовували шерсть хутрових тварин (рис.7—8). З трипільських пам’яток нам відомі тхір, ласка, куниця. Отже, контурні лінії наносили пензлями з шерсті тварин.
Рис. 8. Трипілля 2018. Зразок мальованого посуду, шурф 3
Цікавим моментом є нанесення тонких прямих паралельних ліній. без сумніву, вони наносилися пером (рис.7). Випробуванні варіанти використання травини та нитки хоча й дають чітку пряму лінію, але при найменшій нерівності поверхні утворюється пробіл, який виправити вже не вдається (рис. 9).
Рис. 9. Трипілля 2018. Експерименти із нанесення розпису — технологія нанесення тонких ліній
Закріплення чорного ангобу
В літературі трапляється інформація, що для закріплення ангобів на поверхні посудин використовували жовток, камедь, сироватка та бджолиний віск, але немає уточнень які ангоби. Як вдалося встановити, ангоб-тло закріплюється випалюванням. А от з темно коричневим (чорним) не вдалося добитися спікання.
Рис. 10. Трипілля 2018. Експериментальний фрагмент посуду із розписом
Ангоб розведений на камеді, жовтку прекрасно лягає на випалену поверхню і при висиханні до рук не береться (рис.10). Якщо його піддати нагріванню до 400°С — руйнується і обсипається. Для кращого закріплення орнаменту, розписану посудину можна нагріти приблизно до 200°С і навоскувати. Хоч при цьому поверхня темнішає, але орнамент краще захищений від ушкоджень.
Tetiana Goshko
Kyiv Borys Grinchenko University
Гошко Тетяна Юріївна
старший науковий співробітник, кнндидат історичних наук
НДЛ археологї історико-філософського факультету Київського університету імені Бориса Грінченка