Halyna Naienko

Review of S. Shuliak’s monograph

‘Magic language of Ukrainian folk charms’

The author attempts to reconstruct archaic point world view, relations between language and thought. Ancient mechanisms of suggestion in old folk texts is a focus of the scientific study. Modern myths and mass communication represent a context of the research. Ukrainian and other European traditions of the linguistic studies of chams are taken into consideration. Inner form of a word and etymology regarded as the basis of the reconstruction of magic rituals in which language represents main part  

Галина Наєнко

  Рецензія на монографію С.Шуляк

«Магічна мова українських народних замовлянь» (Умань, 2017, 458 с.)

У цілому праця С.Шуляк доповнює здобутки школи професора Ю. Мосенкіса у царині походження української мови, реконструкції первісного мислення, сучасних підходів до проблем взаємодії мови – мислення – поведінки. Це виразно дискурсивне дослідження, що з’явилося в епоху масових інформаційних маніпуляцій, неоміфів, симулякрів тощо і претендує на розкриття першопочаткових механізмів сугестії, відтворених за матеріалами архаїчних фольклорних текстів.

До переваг монографії слід віднести глибоке осягнення проблематики вивчення народної поетичної мови в європейській лінгвістичній і фольклористичних традиціях. Авторка акцентує на ідеях власне української наукової школи: від О. Потебні до В. Петрова, С. Росовецького, Н. Слухай та ін. публікаторів, популяризаторів і дослідників мови усної народної творчості,  а також специфіки текстотворення, художньої цінності й реконструкції первісної свідомості
/світогляду (прото)українців. Тут вона популяризує ідеї Ю.Мосенкіса про те, що внутрішня форма й етимологія слова надають можливості інтерпретації й реконструкції первісних магічних ритуалів, вступає в дискусію з ученими, які недооцінюють наслідки міжмовних контактів у дохристиянському минулому тощо.

Рецензована робота засвідчує спробу по-новому поглянути на тексти фольклорної традиції (замовляння) крізь призму сучасних напрямів когнітивної лінгвістики. Оперуючи поняттями «концепт», «сугестія», «картина світу», авторка виявляє знання постмодерних методів і проблем, що виникають під час таких досліджень.

Логічно, що структура роботи відображає послідовність шляху дослідника: від окреслення категорії магічної функції мови й особливостей різних типів текстів до визначення тих лакун, що зосталися в українській лінгвофольклористиці незаповненими.

У І розділі «Теоретичні засади лінгвістичного дослідження магічних текстів» (має реферативний характер) детально переказано специфіку сучасних концепцій українських – зарубіжних дослідників мови фольклору.

У ІІ розділі «Методологічні засади та напрямки, гіпотези та процедури дослідження»   приділено увагу принципам історичного, етнолінгвістичного, когнітивного вивчення мови. Тут описано як класичні прийоми (когнітивний, структурування сюжету), так і новіші, актуалізовані в працях Ю. Мосенкіса, Н. Назарова: лексикографічний, послідовності морфем. Справляє враження  начерисів опис квантитативних параметрів мови замовлянь, де ретельно представлено тематику й співвідношення різних тематичних груп досліджуваних текстів. Графічне зображення абсолютної кількості текстів у різних семантичних підгрупах замовлянь, подане в додатках, потребувало б, на нашу думку, глибших пояснень.

Завдання формалізованого опису, заявлені в гіпотезах, втілено в розділі ІІІ «Мовна картина світу в лексиці українських замовлянь:  парадигматичний вимір».

Очевидно, авторка стикалася з певними труднощами: суперечність між постмодерним підходом, який враховує поняття мовної свідомості (індивідуальної/масової) та текстом, творець якого віддалений від дослідника в часі, невідомий, колективний. Інакше кажучи, вимога включення до об’єкта лінвістики також і суб’єкта-мовця  зустрічається з опором матеріалу.

Спроба застосувати кількісні методи (с.156) обмежується підрахунком кількості слів у корпусі (sic!) – 6093. Оскільки лематизацію авторка не здійснювала, очевидно, що йдеться не про слова, а саме про словоформи. Мабуть, наведені цифри потребували б глибших пояснень чи висновків.

Вивчення лексики може здійснюватися за різними критеріями: лексико-семантичним, етимологічним, морфемно-словотвірним, функційним. Авторка пішла іншим шляхом: накладання на мовну матерію текстів замовлянь відомостей про структурну модель світогляду первісного слов’янина, що дало їй підстави виокремити вербалізатори понять простору, часу, шляху та ін. Ці підрозділи варто було б доповнити міркуваннями про те, що лексика, зафіксована в пізніх сучасних публікаціях, у часи первісного мислення мала іншу форму, функції й, можливо, значення?

Авторка всюди як синоніми використовує терміни символ – образ – концепт, часто – епітет. Це вказує на те, що класичне вивчення лексики як семасіологічне включене до когнітивної парадигми, але до кінця різницю між ними не осягнуто. У цілому добре подано семантичні групи, пояснення символів переважно цитовано з попередників. Вона представляє ці лексеми як такі, що відбивають стуруктуру світобудови, релевантну для первісного мислення. Це і є спроба реконструкції тих одиниць, що її пов’язують і роблять цілісною.

Можливо, уважніше слід поставитися до формулювань на зразок: «Також органічною частиною семантики тексту є ті смисли, які виникають у мовця й адресата на ґрунті різного роду асоціативних зв’язків» (с. 368). Поняття семантики й смислу, як відомо, не тотожні.

Останній розділ «Синтагматична специфіка текстів українських  народних замовлянь»  викликає інтерес: він інформативно насичений, докладний. Тут детально проілюстровано повтори, паралелізми, рими, встановлено текстотвірні формули замовлянь тощо. Дуже цікаві спостереження авторка пропонує щодо  фрагментів текстів замовлянь, виявлених у лікарських порадниках XVIII століття (с. 382–385). Хотілося б лише детальнішого пояснення, чому епітетні словосполучення розглянуто в межах синтаксису (с. 368).

Особливу цінність мають додатки до роботи. Тут С. Шуляк, розвиваючи ідеї школи проф. Ю. Мосенкіса про індоєвропейський простір становлення української мови, подає контекст різних славістичних традицій вивчення замовлянь, вказує на ностратичні елементи, що надаються до реконструкції, згадує граматику індоєвропейської мови, де формувалися похідні елементи на основі повнозначних слів тощо. Ці матеріали дуже розширюють обрії дослідження й претендують на новизну.

У висновках узагальнено положення про втілення в текстах замовлянь магічної функції мови/мовлення, близькість до жанрів чарівної казки, колядки, календарно-обрядової поезії, специфіку розподілу лексики різного походження в концептосфері, синтаксичні й текстотвірні прийоми сакралізації текстів, покликаних зберегти існуючий світопорядок. Вважаємо, що монографія С. Шуляк істотно доповнює українську традицію теорії мови, лінгвофольклористики  й лінгвокогнітології.

Halyna Naienko

Dr. Sc.

Галина Наєнко

д.філол.н., доцент